легенева гіпертензія

  • 25 Июля, 2018
  • Кардіологія
  • Ірина Халус

Помірна легенева гіпертензія – досить небезпечне захворювання.

Незважаючи на те що випадки подібного недуги в сучасній медицині реєструються порівняно рідко, часто вони закінчуються летально.

Справа в тому, що подібний синдром може розвиватися на тлі самих різних хвороб, тому клінічна картина досить змазана. Запізніла терапія, на жаль, не здатна відновити нормальну роботу серця.

Так що є помірна легенева гіпертензія? Прогноз і лікування, симптоми і причини розвитку – це ті питання, які хвилюють багатьох людей. Які методи лікування пропонує власна медицина? Скільки живуть з легеневої помірною гіпертензією? Чи існують ефективні методи народного лікування?

Помірна легенева гіпертензія: що це таке?

Легенева гіпертензія: причини, симптоми і лікування

Для початку варто розібратися із загальною інформацією. Що потрібно знати пацієнтам, у яких діагностовано помірна легенева гіпертензія? Що це таке?

Дана патологія пов’язана з порушенням структури внутрішнього шару легеневих судин. З тих чи інших причин ендотелій починає розростатися, зменшуючи просвіт артерій і артеріол, що призводить до підвищення тиску. Через вираженого опору в малому колі кровообігу правий шлуночок серця отримує додаткові навантаження, до яких він анатомічно не пристосований.

Так починається період компенсації – стінки правих відділів міокарда товщають. Проте працювати в подібному режимі ця частина органу не здатна, тому далі йде різке зниження сили скорочень. Результатом є передчасна, а часом раптова смерть.

Механізми розвитку захворювання

Легенева гіпертензія: причини, симптоми і лікування

Як розвивається помірна легенева гіпертензія? Причини криються в порушеннях функцій або структур ендотелію, який вистилає легеневі судини:

  • Дисфункція ендотелію, яка може бути пов’язана як з генетичною схильністю, так і з впливом зовнішніх факторів. Процеси обміну оксиду азоту порушуються, тонус судинної стінки змінюється (розвивається спазм), результатом чого є запальний процес з подальшим розростанням ендотелію.
  • Підвищений вміст ендотеліну. Ця речовина має судинозвужувальними властивостями. Недуга в даному випадку може бути пов’язаний як з підвищеним виробленням цієї речовини в ендотелії, так і зі зниженням швидкості його розпаду в легенях.
  • У деяких випадках розростання ендотелію пов’язано з додатковим виведенням іонів калію, а також порушенням синтезу оксиду азоту, зниженням рівня простацикліну.

Ознаки помірної легеневої гіпертензії: що це? Особливості клінічної картини

Легенева гіпертензія: причини, симптоми і лікування

Варто відзначити, що далеко не завжди недуга супроводжується вираженими ознаками. Так як розвивається помірна легенева гіпертензія? Симптоми її безпосередньо залежать від стадії розвитку і загального стану пацієнта:

  • Спочатку, як правило, з’являється задишка. Проблеми з диханням спочатку з’являються при фізичній активності, а потім і в стані спокою.
  • До характерних симптомів відносять також сухий кашель, який мучить людини постійно. Голос пацієнта стає захриплим.
  • Візуальні ознаки помірної легеневої гіпертензії з’являються пізніше – на шиї стає помітною пульсація яремної вени (навіть в стані повного спокою).
  • Пацієнти, як правило, худнуть. Втрата ваги відбувається навіть при нормальному харчуванні.
  • До симптомів можна віднести відчуття тяжкості, розпирання і дискомфорту в животі. Погіршення самопочуття в даному випадку пов’язано із застоєм крові в ворітної системі печінки.
  • Прогресуюча гіпоксія (кисневе голодування) призводить до появи частих запаморочень, нападів кволості, непритомних станів.
  • Можливо і розвиток астенічних станів. Хворі страждають від слабкості, безсилля. Пацієнти постійно перебувають в пригніченому настрої.

Симптоми гіпертензії на більш пізніх стадіях розвитку

У міру розвитку недуги стан пацієнта погіршується. З’являються такі симптоми:

  • поява великої кількості мокроти під час кашлю, часом з прожилками крові; можливо кровохаркання, що свідчить про прогресуючому набряку легенів;
  • напади стенокардії, що супроводжуються болями за грудиною, поява холодного поту;
  • різні порушення серцевого ритму;
  • болю в правому підребер’ї, що пов’язані з венозним застоєм і збільшенням розмірів печінки;
  • набряки ніг, які особливо виражені в області гомілок і стоп;
  • накопичення в животі пацієнта рідини.

При відсутності лікування в артеріолах легких утворюються тромби. Характерними є гіпертонічний криз, які найчастіше починаються в нічний час.

Пацієнт скаржиться на гостру нестачу повітря, до якої приєднується сильний кашель з кров’яними виділеннями. Шкіра набуває синюшного відтінку. Хворий переляканий, хаотично рухається, втрачає самоконтроль.

У найбільш важких випадках недуга призводить до тромбоемболії легеневої артерії, що нерідко закінчується летальним результатом.

Класифікація та причини розвитку захворювання

Легенева гіпертензія: причини, симптоми і лікування

Зрідка помірна легенева гіпертензія є первинним захворюванням. Як правило, ідіопатична форма пов’язана з генетичною спадковістю і в сучасній медичній практиці реєструється рідко.

Найчастіше недуга є вторинним – розвивається на тлі інших патологій. Існує безліч захворювань, які можуть привести до розвитку легеневої гіпертензії.

  • Захворювання сполучної тканини, включаючи червоний вовчак, ревматоїдний артрит, склеродермія.
  • Деякі вроджені вади серця.
  • ВІЛ інфекція.
  • Важкі форми інтоксикації організму, що спостерігається, наприклад, при тривалому вживанні кокаїну, амфетамінів.
  • Хвороби крові, включаючи анемію.
  • Хронічні обструктивні захворювання легенів, особливо в тих випадках, коли вони викликані вдиханням токсичних газів, азбесту, часток вугілля.
  • Синдром нічного апное (зупинка дихання уві сні).
  • Хронічні тромбози.
  • Поразки лівого боку серця (гіпертонія, коронарна хвороба, набуті вади).

Діагностика: як визначити наявність легеневої гіпертензії?

Легенева гіпертензія: причини, симптоми і лікування

Помірна ступінь легеневої гіпертензії часом може протікати безсимптомно, що значно ускладнює процес діагностики. При підозрі на наявність даної патології необхідно провести наступні тести:

  • вимірювання артеріального тиску;
  • електрокардіограма (під час дослідження можна помітити потовщення і розширення шлуночків, поява позачергових скорочень серця, а також фібриляції передсердь);
  • рентгенологічне дослідження (на знімках можна помітити, що межі серця зміщені вправо, тінь від дуги легеневої артерії стала чіткішою, а периферична прозорість легенів підвищена);
  • ехокардіографія (дозволяє визначити наявність вад серця, виміряти тиск і т. д.);
  • магнітно-резонансна та комп’ютерна томографія.

Медикаментозне лікування

Що робити, якщо у пацієнта виявлена ​​помірна легенева гіпертензія? Лікування підбирається індивідуально, так як залежить від причин розвитку недуги, його симптомів, ступеня вираженості та багатьох інших факторів:

  • Іноді пацієнтам призначають сечогінні ліки, які допомагають впоратися з набряками і частково знизити навантаження на міокард.
  • Використовуються також антикоагулянти і тромболітики. Ці препарати допомагають позбутися від уже тромбів і запобігти формуванню нових згустків.
  • У деяких випадках лікарі призначають оксигенотерапію, яка допомагає наситити тканини киснем.
  • У схему терапії включають серцеві глікозиди, які покращують роботу серця, усувають аритмію і судинний спазм.
  • Ефективними є судинорозширювальні ліки, що допомагають зняти спазм судин і поліпшити кровообіг.
  • Простагландини – потужні ліки, які швидко знімають спазм бронхів і судин.
  • Ліки-антагоністи рецепторів ендотеліну, які допомагають розширити судини і загальмувати процеси розростання ендотелію в легких.

загальні рекомендації

Легенева гіпертензія: причини, симптоми і лікування

Пацієнтам з подібним діагнозом рекомендується дотримуватись деяких правил. Наприклад, при наявності системних захворювань (вовчак, склеродермія) важливо проводити профілактику для того, щоб запобігти розвитку чергового загострення.

Необхідною аспектом лікування є правильне харчування і фізичні навантаження (ступінь фізичної активності визначається індивідуально, так як залежить від стану і віку пацієнта).

Жінкам з легеневою гіпертензією рекомендується уникати вагітності. Справа в тому, що ріст і розвиток плода – це додаткові навантаження на серце. У деяких випадках лікарі рекомендують навіть перервати вже почалася вагітність.

Терапія за допомогою народних засобів

Що можна зробити в домашніх умовах, якщо у пацієнта діагностовано помірна легенева гіпертензія? Зрозуміло, народна медицина пропонує масу рецептів:

  • Корисним є свіжий сік з гарбуза, який містить величезну кількість калію (цей мінерал корисний при деяких видах аритмій). Пацієнти повинні приймати по півсклянки на добу.
  • Можна приготувати настій з весняного горицвіту. Чайну ложку трави потрібно залити склянкою окропу, після чого наполягати протягом двох годин. Проціджений рідина приймають 2 або 3 рази на добу по дві столові ложки. Лікарська рослина має знеболюючими і сечогінні властивості.
  • Корисними властивостями володіють плоди червоної горобини. Відвар з них (столова ложка сировини на 200 мл окропу) допомагає прибрати набряки, насичує організм вітамінами, а також знижує чутливість клітин до рівня кисню в крові.

Читайте також:   Що таке Бронходилататори?

Коли необхідно хірургічне втручання?

Легенева гіпертензія: причини, симптоми і лікування

Помірна легенева гіпертензія часто піддається медикаментозному лікуванню. Проте при швидко прогресуючих симптомах іноді необхідно хірургічне втручання.

Іноді лікар проводить балонну септостомію передсердь. У ліве передсердя пацієнта вводиться катетер з лезом і балоном. Такому чином лікар робить невеликий розріз між передсердями, після чого за допомогою балона розширює отвір. Така процедура дозволяє створити ток насиченої киснем крові зліва направо.

На жаль, іноді пацієнту потрібно трансплантація легень і серця. На жаль, подібна процедура може бути проведена лише в профільних медичних центрах, яких на території країн колишнього СНД не так вже й багато. Ще однією проблемою є дефіцит донорських органів.

Прогнози для пацієнтів

На що розраховувати пацієнтам, у яких була діагностована помірна легенева гіпертензія? Прогноз прямо залежить від загального стану людини. Як правило, легка форма недуги добре піддається терапії. Якщо на тлі лікування стан пацієнта поліпшується, тиск в судинах поступово нормалізується, то можна говорити про сприятливий прогноз.

З іншого боку, деякі люди звертаються до лікаря вже з більш запущеними стадіями розвитку недуги. Серйозні порушення кровотоку, застійні явища, набряк легенів, асцит – все це значно знижує ймовірність повного одужання.

Все про легеневої гіпертензії: причини, симптоми і лікування

Легенева гіпертензія: причини, симптоми і лікуванняЩо таке легенева гіпертензія (ЛГ)? Це патологічний стан, під час якого збільшується середній тиск в легеневій артерії (СДЛА). Перебуваючи в стані спокою СДЛА> 25 мм рт. ст. Легенева гіпертензія ускладнює перебіг багатьох легеневих і серцево-судинних хвороб, може навіть призвести до летального результату.

Класифікація

Є кілька класифікацій легеневої гіпертензії: патофизиологическая і клінічна.

патофизиологическая класифікація

За патофизиологическим особливостям гіпертензія малого кола кровообігу буває:

  • прекапілярні (сюди входить ЛГ захворювань легенів);
  • посткапиллярной (сюди відноситься ЛГ при хворобах лівих відділів серця).

Повна клінічна класифікація

За клінічними даними виділяють 5 основних груп.

  • Легенева артеріальна гіпертензія:
    1. ідіопатична ЛГ;
    2. спадкова ЛГ;
    3. викликається токсинами і медикаментами;
    4. поєднується з такими хворобами: захворювання сполучної тканини, портативна гіпертензія, ВІЛ, шистосомоз, вроджені вади серця (ВПС), хронічна гемолітична анемія.
    5. персистирующая легенева гіпертензія у новонароджених;
    6. веноокклюзіонная хвороба легень та / або гемангиоматоз легеневих капілярів.
  • Гіпертензія малого кола кровообігу як наслідок хвороб лівих відділів серця:
    1. дисфункція діастоли;
    2. систолічна дисфункція;
    3. хвороба клапанів.
  • ЛГ як наслідок гіпоксії і / або патології легень:
    1. хронічні обструктивні захворювання легенів;
    2. дифузні захворювання інтерстиціальної тканини легенів;
    3. хвороби легенів, які супроводжуються зміною просвіту бронхів;
    4. розлади дихання уві сні;
    5. порушення газообміну в альвеолах;
    6. хронічний вплив високогір’я;
    7. пороки розвитку легенів.
  • Хронічна тромбоемболічна ЛГ:
  • ЛГ з неясними і / або багатофакторним механізмами:
    1. гемолітичні хвороби: мієлопроліферативні хвороби, видалення селезінки;
    2. системні патології: саркоїдоз, легеневої гистиоцитоз, лімфангіолейоміоматоз, нейрофіброматоз;
    3. порушення обміну речовин: хвороба Гоше, порушення роботи щитовидної залози, хвороба накопичення глікогену;
    4. інші захворювання: медиастинит з процесом відкладення фібрину в середостінні, обструкція викликана пухлиною, ХНН, сегментарна легенева гіпертензія.

Функціональна класифікація ЛГ

ЛГ ділять на 4 класи:

ОПІСАНІЕКЛАСС

У хворих немає обмежень фізичної актівності.Обикновенная навантаження на організм не призводить до появи слабкості, запаморочення, задишки, болів у грудях. I
З’являється незначне обмеження фізичної актівності.Прі відсутності навантажень симптомів не проявляется.Обичние навантаження призводять до того, що з’являється задишка, запаморочення, слабкість, болі в грудях. II
Виражене обмеження фізичної актівності.В стані спокою симптоматика отсутствует.Незначітельние фізичні навантаження призводять до появи слабкості, задишки, запаморочення, болі в грудях. III
Нездатність витримувати фізичне навантаження без появи сімптомов.В стані спокою пацієнт відчуває болю в грудях, задишку, запаморочення, слабость.Прі найменшій фізичному навантаженні з’являється симптоматика. IV

причини

Легенева гіпертензія: причини, симптоми і лікуванняПричини легеневої гіпертензії різноманітні. ЛГ може бути первинним і вторинним станом.

  • Первинна легенева гіпертензія (інша її назва ідіопатична) має невідомий генез

Головними причинами є генетичні порушення, коли відбувається закладка судин у ембріона.

Завдяки цьому фактору всередині організму відзначається недолік речовин, що відповідають за звуження / розширення судин.

Крім того, до передумові появи ЛГ відноситься висока здатність тромбоцитів до агрегації – в результаті капіляри, артеріоли в легенях можуть бути закупорені тромбами.

Внаслідок цього підвищується тиск усередині судин, яке чинить тиск на стінки артерій. Щоб якось впоратися з високим тиском, відбувається гіпертрофія артерій.

Причиною появи первинної ЛГ може стати концентричний фіброз ЛА. При цьому просвіт артерії звужується, відповідно тиск в ній підвищується.

Щоб якось знизити високий тиск, відкриваються артеріовенозні шунти. Це, так би мовити, «шляху для обходження». Вони сприяють зниженню високої легеневої гіпертензії.

Але відбувається це на час: стінки артеріол слабкіше, вони не витримують тиску і незабаром виходять з ладу. Крім того що тиск усередині буде також підвищуватися, так ще через шунтів порушується правильний кровотік.

В результаті тканини погано забезпечуються киснем.

  • Вторинна ЛГ викликається цілим рядом патологій, відповідно і перебіг хвороби буде відрізнятися

До таких патологій відносяться ВПС, хронічний обструктивні бронхіти, кардіоваскулярні хвороби. Окремо серцеві патології діляться на ті, що сприяють підвищенню тиску в правому і лівому передсерді.

Є ще анатомічні причини розвитку ЛГ: це зменшення кількості артерій, які кровопостачають легкі. Так відбувається через тромбів і склерозування.

симптоми

Легенева гіпертензія: причини, симптоми і лікуванняСимптоми легеневої гіпертензії виникають через недостатню роботи правого шлуночка.

Найперші ознаки ЛГ людина помічає при фізичних навантаженнях. Це задишка, відчуття втоми, слабкості, ангінозний синдром, втрата свідомості. Рідше у хворих можуть спостерігатися сухий кашель, нудота, блювота, яка спровокована фізичними навантаженнями.

Ознаки легеневої гіпертензії в стані повного спокою з’являються тільки на важких стадіях хвороби. При прогресуванні недостатності правого шлуночка з’являється набряк щиколоток і збільшується живіт.

Залежно від патології, яка привела до розвитку ЛГ, симптоматика може бути різною. Помірна легенева гіпертензія має слабо виражені симптоми і розвивається повільно.

  • Болі в районі серця, які мають постійний характер, можуть з’являтися через відносну недостатності коронарного кровотоку, яка, в свою чергу, з’являється через явного розростання міокарда правого шлуночка.
  • У людей із запущеною формою хвороби спостерігається правобічна серцева недостатність, яка проявляється розширенням яремних вен, збільшенням печінки, асцитом, застійними явищами на периферії (набряки, холодні кінцівки).
  • Симптоми легеневої артеріальної гіпертензії можуть супроводжуватися ознаками тих захворювань, які призвели до підвищення тиску в малому колі кровообігу:
  • При склеродермії може спостерігатися зірчаста висип, виразки на кінчиках пальців, збільшення кількості сполучної тканини в складі шкіри; в результаті вона ущільнюється і потовщується.
  • При дифузійної патології, яка уражує інтерстиціальну тканину легенів, з’являються хрипи при вдиху.
  • Про можливу поразку печінки говорить пальмарная еритема, нудота, блювота, підвищена втома, жовтяниця, посилена кровоточивість, асцит, порушення поведінки, безсоння.
  • При появі симптому “барабанних паличок” можна припустити венооклюзіонную хвороба легенів, цианотический ВПС, хвороби печінки або дифузні захворювання, що вражають інтерстиціальну тканину легенів.

діагностика

Діагностика легеневої гіпертензії проводиться виключно в стаціонарних умовах. Щоб поставити діагноз вдаються до ряду обстежень.

Інструментальні та лабораторні обстеження

Спочатку лікар проводить опитування пацієнта, зовнішній огляд, з’ясовує хвороби в анамнезі, потім дає направлення на обстеження:

  • Аналіз крові:
    1. функціональні проби печінки і нирок;
    2. аналіз на аутоантитіла (допомагає виявити системні захворювання сполучної тканини);
    3. тиреотропний гормон (виявлення проблем зі щитовидною залозою);
    4. загальний аналіз крові (перевірка на інфекції, підвищений рівень гемоглобіну і анемію);
    5. аналіз на визначення рівня proBNP (необхідний, щоб підтвердити діагноз серцевої недостатності, оцінити стан пацієнта і дізнатися, наскільки ефективно призначене лікування).
  • ЕКГ. Необхідно проводити, щоб оцінити ступінь ураження правого шлуночка.
  • Ехокардіографія допомагає орієнтовно поставити діагноз і зафіксувати первинні порушення, які викликали ЛГ, а також виміряти тиск в легеневій артерії.
  • Рентген органів грудної клітини робиться в двох проекціях: ліва бічна і пряма. Допомагає виключити хвороби легенів, ЛГ.
  • МРТ органів грудної клітки та середостіння допомагає побачити розміри серця, обсяг передсердя шлуночків.
  • Дуплексне сканування периферичних судин кінцівок – для виявлення тромбозу глибоких вен, який може стати причиною тромбоемболії легеневої артерії.
  • Шестихвилинний тест ходьби необхідний для об’єктивного оцінювання толерантності хворих з ЛГ до фізичних навантажень. Допомагає встановити тяжкість захворювання і ефективність його лікування.
  • Спірографія – визначення життєвої ємності легень, дихального обсягу легень. Допомагає оцінити ступінь дихальної недостатності.
  • Проведення катетеризації правих відділів серця з ангіопульмонографія і вимірюванням тиску в них.

Читайте також:   Інструкція по застосуванню Ацикловіру

консультації лікарів

При певних показаннях можуть знадобитися консультації таких фахівців:

  • кардіолога (необхідно виключити ВПС, хвороби лівих відділів шлуночка; допомагає призначити терапію правошлуночковоюнедостатності, і в цілому визначити ступінь залучення в патологічний процес серця);
  • кардіохірурга (для діагностики серцевих патологій);
  • пульмонолога (для діагностування первинного ураження легень);
  • ревматолога (для диференціювання ЛГ з системними патологіями сполучної тканини);
  • фтизіатра (при появі симптоматики, характерної для туберкульозу легенів);
  • нефролога (при появі патології нирок);
  • онколога (при виникненні симптомів, характерних для пухлинних захворювань);
  • інфекціоніста (для виключення інфекційних захворювань);
  • генетика (консультація потрібна, якщо є підозри на те, що легенева гіпертензія передалася у спадок).

лікування

Легенева гіпертензія: причини, симптоми і лікуванняМета лікування – контроль над перебігом основної патології та запобігання можливих наслідків. Лікування легеневої гіпертензії проводиться в стаціонарі.

Здійснюється підтримує і загальнозміцнююча терапія. Обов’язковою є обмеження фізичних навантажень, профілактика інфекційних хвороб. Рекомендується призначення дієти № 10. У домашніх умовах лікувати важку і гостру легеневу гіпертензію не можна. Головне – не допустити прогресування хвороби, і зберегти низький функціональний клас.

Для лікування застосовують:

  • Оксигенотерапію (дихання киснем) – проводиться при наростаючій гіпоксії, коли парціальний тиск кисню нижче, ніж 55-60 мм рт. ст.
  • Антикоагулянти застосовують для зниження ризику тромбозу. Для цих цілей частіше призначають Варфарин. Це непрямий антикоагулянт, який перешкоджає утворенню тромбів. З такою ж метою призначаються антиагреганти.
  • Діуретики – для зниження навантаження на праві відділи серця. Діуретики допомагають зменшити застій венозної крові у великому колі кровообігу і знизити перевантаження об’ємом правого шлуночка, полегшуючи задишку і зменшуючи набряки.
  • Блокатори кальцієвих каналів – один з найефективніших методів лікування ЛГ. Найчастіше серед представників засобів даної групи вдаються до використання ніфедипін або Дилтіазему. У половини пацієнтів після тривалого застосування цих препаратів відзначалося зниження симптоматики, і загальне самопочуття поліпшувалося. При цьому важливо контролювати середній рівень артеріального тиску для подальшої корекції лікування. Лікування починається з невеликих доз, потім вони поступово підвищуються.
  • Антагоністи рецепторів ендотеліну допомагають блокувати дію ендотеліну, який викликає звуження легеневих судин.
  • Простагландини розширюють звужені легеневі судини, попереджають склеювання тромбоцитів і подальший розвиток тромбозу при ЛГ.
  • Інгібітори фосфодіестерази-5 впливають на судини легенів. Представник цієї групи, Силденафіл, розширює судини легень і пригнічує ріст гладком’язових клітин. Він є ефективним в лікуванні ЛГ, викликаної ревматичними хворобами і ВПС, і при ідіопатичною ЛГ.
  • Стимулятори гуанілатциклази мають судинорозширювальну і антиагрегантну дію, завдяки чому застосовуються для лікування хронічної тромбоемболічної ЛГ і легеневої артеріальної гіпертензії.
  • Серцеві глікозиди допомагають поліпшити скоротливу здатність міокарда.

Призначення проводяться суто індивідуально, залежно від особливостей перебігу захворювання, стану організму і переносимості тих чи інших препаратів пацієнтом.

Для вибору відповідного препарату проводиться тест на гостру вазореактівность. Що це таке? Це дослідження, яке показує оцінку ступеня тяжкості ЛГ, порушення гемодинаміки, якщо такі є, і допомагає спрогнозувати ефективність проведеної терапії.

хірургічне лікування

При неефективності медикаментозної терапії вдаються до хірургічного втручання. Проводять такі операції:

  • тромбектомію з легеневої артерії (видалення тромбів з легеневої артерії хірургічним шляхом);
  • хірургічне виправлення ВПС (такі операції знижують вплив вроджених вад на кровотік; прогноз після проведення операції для пацієнта дуже сприятливий);
  • балонну предсердную септостомію (міжпередсердної шунтування, яке проводиться для зниження тиску в ЛА і правому передсерді; дана операція в деяких випадках може стати підготовчим етапом напередодні трансплантації легенів);
  • трансплантацію легень (призначається при ідіопатичною ЛГ, на термінальній стадії серцевої недостатності; дані операції проводяться рідко, але є ефективними).

ускладнення

ЛГ може привести до ускладнень, таким як:

  • Аритмія. Це зростаючий клінічний симптом. У більшої частини хворих відзначалася поява тріпотіння і фібриляції передсердя. Аритмії можуть мати несприятливий прогноз, але при своєчасному лікуванні його можна змінити.
  • Кровохаркання. Зустрічається рідко, але здатне привести до летального результату. Важкість стану може варіюватися від легкого ступеня до передсмертного стану. Кровохаркання може стати протипоказанням до застосування антикоагулянтів.
  • Механічні ускладнення. Так само як розширення просвіту легеневих артерій, аневризма ЛА і порушення цілісності їх стінок. Симптоматика буде відрізнятися в залежності від тяжкості захворювання: від болю в грудній клітці, задишки, закінчуючи локальним набряком легкого або навіть смертю.

прогноз

Легенева гіпертензія: причини, симптоми і лікуванняЧасто синдром легеневої гіпертензії може закінчуватися несприятливо: в 20% випадків – летальним результатом. Без належного лікування тривалість життя людини може становити до трьох років. За статистикою сприятливий прогноз можна чекати в разі своєчасної діагностики та лікування ЛГ на ранніх стадіях.

Прогноз захворювання багато в чому залежить від форми ЛГ. При вторинної формі, яка розвинулася через аутоімунних хвороб, він менш сприятливий.

Важливими є показники СДЛА. Якщо показник буде перевищувати 55 мм рт. ст., навіть не дивлячись на тривале лікування, тривалість життя пацієнта різко скорочується.

Погано піддається медикаментозної терапії идиопатическая ЛГ. При цій формі лише препаратами важко вплинути на причину, яка призвела до підвищення тиску в легеневій артерії.

Легенева гіпертензія може мати і відносно сприятливий прогноз. Так, якщо при тривалому лікуванні ЛГ блокаторами кальцієвих каналів буде відзначатися загальне поліпшення стану, то можна сподіватися на поліпшення якості життя і зупинку або уповільнення прогресування хвороби.

легенева гіпертензія

Легенева гіпертензія: причини, симптоми і лікування

Легенева гіпертензія – загрозливе патологічний стан, обумовлений стійким підвищенням кров’яного тиску в судинному руслі легеневої артерії.

Наростання легеневої гіпертензії носить поступовий, прогресуючий характер і в кінцевому підсумку викликає розвиток правошлуночкової серцевої недостатності, що призводить до загибелі пацієнта.

Найбільш часто легенева гіпертензія зустрічається у молодих жінок 30-40 років, які страждають цим захворюванням в 4 рази частіше за чоловіків. Малосимптомний перебіг компенсованій легеневої гіпертензії призводить до того, що вона нерідко діагностується лише у важких стадіях, коли у пацієнтів виникають порушення серцевого ритму, гіпертонічний криз, кровохаркання, напади набряку легенів. У лікуванні легеневої гіпертензії застосовують вазодилататори, дезагреганти, антикоагулянти, кисневі інгаляції, сечогінні засоби.

Легенева гіпертензія: причини, симптоми і лікування

Легенева гіпертензія – загрозливе патологічний стан, обумовлений стійким підвищенням кров’яного тиску в судинному руслі легеневої артерії.

Наростання легеневої гіпертензії носить поступовий, прогресуючий характер і в кінцевому підсумку викликає розвиток правошлуночкової серцевої недостатності, що призводить до загибелі пацієнта.

Критеріями діагностики легеневої гіпертензії служать показники середнього тиску в легеневій артерії понад 25 мм рт. ст. в стані спокою (при нормі 9-16 мм рт. ст.) і понад 50 мм рт. ст. при навантаженні.

Читайте також:   Чи може бронхіт пройти сам?

Найбільш часто легенева гіпертензія зустрічається у молодих жінок 30-40 років, які страждають цим захворюванням в 4 рази частіше за чоловіків. Розрізняють первинну легеневу гіпертензію (як самостійне захворювання) і вторинну (як ускладнений варіант перебігу хвороб органів дихання і кровообігу).

Легенева гіпертензія: причини, симптоми і лікування

легенева гіпертензія

Достовірні причини розвитку легеневої гіпертензії не визначені. Первинна легенева гіпертензія є рідкісним захворюванням з невідомою етіологією. Передбачається, що до її виникнення мають відношення такі фактори, як аутоімунні захворювання (системний червоний вовчак, склеродермія, ревматоїдний артрит), сімейний анамнез, прийом оральної контрацепції.

У розвитку вторинної легеневої гіпертензії можуть грати роль багато захворювань і пороки серця, судин і легенів.

Найбільш часто вторинна легенева гіпертензія є наслідком застійної серцевої недостатності, мітрального стенозу, дефекту міжпередсердної перегородки, хронічних обструктивних захворювань легенів, тромбозу легеневих вен і гілок легеневої артерії, гиповентиляции легких, ІХС, міокардиту, цирозу печінки та ін.

Вважається, що ризик розвитку легеневої гіпертензії вищий у ВІЛ-інфікованих пацієнтів, наркоманів, людей, які приймають препарати для придушення апетиту. По-різному кожне з цих станів може викликати підвищення кров’яного тиску в легеневій артерії.

Розвитку легеневої гіпертензії передує поступове звуження просвіту дрібних і середніх судинних гілок системи легеневої артерії (капілярів, артеріол) внаслідок потовщення внутрішньої судинної оболонки – ендотелію. При важкому ступені ураження легеневої артерії можлива запальна деструкція м’язового шару судинної стінки. Пошкодження стінок судин призводить до розвитку хронічного тромбозу і судинної облітерації.

Перераховані зміни в судинному руслі легеневої артерії викликають прогресуюче підвищення внутрішньосудинного тиску, т. Е. Легеневу гіпертензію.

Постійно підвищений кров’яний тиск в руслі легеневої артерії збільшує навантаження на правий шлуночок, викликаючи гіпертрофію його стінок.

Прогресування легеневої гіпертензії призводить до зниження скорочувальної здатності правого шлуночка і його декомпенсації – розвивається правошлуночкова серцева недостатність (легеневе серце).

Для визначення тяжкості легеневої гіпертензії виділяють 4 класу пацієнтів з недостатністю серцево-легеневого кровообігу.

  • I клас – пацієнти з легеневою гіпертензією без порушення фізичної активності. Звичайні навантаження не викликають появи запаморочення, задишки, болю в грудній клітці, слабкість.
  • II клас – пацієнти з легеневою гіпертензією, викликає незначне порушення фізичної активності. Стан спокою не викликає дискомфорту, проте, звична фізичне навантаження супроводжується запамороченням, задишкою, болями в грудній клітці, слабкістю.
  • III клас – пацієнти з легеневою гіпертензією, викликає значне порушення фізичної активності. Незначна фізичне навантаження супроводжується появою запаморочення, задишки, болю в грудній клітці, слабкість.
  • IV клас – пацієнти з легеневою гіпертензією, що супроводжується вираженими запамороченням, задишкою, болями в грудній клітці, слабкістю при мінімальному навантаженні і навіть у стані спокою.

У стадії компенсації легенева гіпертензія може протікати безсимптомно, тому часто захворювання діагностується в важких формах. Початкові прояви легеневої гіпертензії відзначаються при підвищенні тиску в системі легеневої артерії в 2 і більше разів в порівнянні з фізіологічною нормою.

З розвитком легеневої гіпертензії з’являються незрозуміла задишка, схуднення, втомлюваність при фізичній активності, серцебиття, кашель, охриплість голосу.

Щодо рано в клініці легеневої гіпертензії можуть спостерігатися запаморочення і непритомність внаслідок порушення серцевого ритму або розвитку гострої гіпоксії мозку.

Більш пізніми проявами легеневої гіпертензії служать кровохаркання, загрудинний біль, набряки гомілок і стоп, болі в області печінки.

Малоспецифичними симптомів легеневої гіпертензії не дозволяє поставити діагноз на підставі суб’єктивних скарг. Найбільш частим ускладненням легеневої гіпертензії служить правошлуночкова серцева недостатність, що супроводжується порушенням ритму – миготливою аритмією. У важких стадіях легеневої гіпертензії розвиваються тромбози артеріол легенів.

При легеневій гіпертензії в судинному руслі легеневої артерії можуть виникати гіпертонічні кризи, які проявляються нападами набряку легенів: різким наростанням задухи (частіше в нічний час), сильним кашлем з мокротою, кровохарканням, вираженим загальним ціанозом, психомоторнимзбудженням, набуханням і пульсацією шийних вен. Криз закінчується виділенням великого об’єму сечі світлого кольору і низької щільності, мимовільною дефекацією. При ускладненнях легеневої гіпертензії можливий летальний результат внаслідок гострої або хронічної серцево-легеневої недостатності, а також тромбоемболії легеневої артерії.

Зазвичай пацієнти, які не знають про своє захворювання, звертаються до лікаря зі скаргами на задишку.

При огляді пацієнта виявляється ціаноз, а при тривалому перебігу легеневої гіпертензії – деформація дистальних фаланг пальців у формі «барабанних паличок», а нігтів – у вигляді «годинних скелець».

При аускультації серця визначається акцент II тону і його розщеплення в проекції легеневої артерії, при перкусії – розширення меж легеневої артерії.

Діагностика легеневої гіпертензії вимагає спільної участі кардіолога і пульмонолога. Для розпізнання легеневої гіпертензії потрібно провести цілу діагностичного комплексу, що включає:

  • ЕКГ – для виявлення гіпертрофії правих відділів серця.
  • Ехокардіографію – для огляду судин і порожнин серця, визначення швидкості кровотоку в системі легеневої артерії.
  • Комп’ютерну томографію – пошарові знімки органів грудної клітини показують збільшені легеневі артерії, а також супутні легеневої гіпертензії захворювання серця і легенів.
  • Рентгенографію легенів – визначає вибухне головного стовбура легеневої артерії, розширення її головних гілок і звуження більш дрібних судин, дозволяє побічно підтвердити наявність легеневої гіпертензії при виявленні інших захворювань легенів і серця.
  • Катетеризацію легеневої артерії і правих відділів серця – проводиться з метою визначення кров’яного тиску в легеневій артерії. Є найвірогіднішим методом діагностики легеневої гіпертензії. Через прокол в яремній вені зонд підводиться до правих відділів серця і за допомогою монітора тиску на зонді визначається кров’яний тиск в правому шлуночку і легеневих артеріях. Катетеризація серця є малоінвазивної методикою, практично не пов’язаною з ризиком ускладнень.
  • Ангіопульмонографію – рентгенконтрастное дослідження судин легенів з метою визначення судинного малюнка в системі легеневої артерії і судинного кровотоку. Проводиться в умовах спеціально оснащеній рентгенопераціонной з дотриманням запобіжних заходів, т. К. Введення контрастної речовини може спровокувати легенево-гіпертонічний криз.

Основними цілями в лікуванні легеневої гіпертензії є: усунення її причини, зниження кров’яного тиску в легеневій артерії і запобігання тромбоутворення в легеневих судинах. В комплекс лікування пацієнтів з легеневою гіпертензією входить:

  1. Прийом вазодилатуючих засобів, що розслабляють гладком’язових шар судин (празозин, гідралазин, ніфедипін). Вазодилататори ефективні на ранніх стадіях розвитку легеневої гіпертензії до виникнення виражених змін артеріол, їх оклюзій і облітерацій. У зв’язку з цим важливого значення набуває рання діагностика захворювання і встановлення етіології легеневої гіпертензії.
  2. Прийом дезагрегантов і антикоагулянтів непрямої дії, що знижують в’язкість крові (ацетил-саліцилової кислоти, дипіридамолу та ін.). При вираженому згущення крові вдаються до кровопускання. Оптимальним у пацієнтів з легеневою гіпертензій вважається рівень гемоглобіну крові до 170 г / л.
  3. Інгаляції кисню як симптоматичну терапію при вираженій задишці і гіпоксії.
  4. Прийом сечогінних препаратів при легеневій гіпертензії, ускладненої правошлуночкової недостатністю.
  5. Трансплантація серця і легенів у вкрай важких випадках легеневої гіпертензії. Досвід подібних операцій поки що невеликий, але свідчить про ефективність даної методики.

Подальший прогноз при вже розвилася легеневої гіпертензії залежить від її першопричини і рівня кров’яного тиску в легеневій артерії. При хорошому відгуку на проведену терапію прогноз більш сприятливий.

Чим вище і стабільніше рівень тиску в системі легеневої артерії, тим гірше прогноз. При виражених явищах декомпенсації і рівні тиску в легеневій артерії понад 50 мм рт.ст. значна частина пацієнтів гине протягом найближчих 5 років.

Прогностично вкрай несприятлива первинна легенева гіпертензія.

Профілактичні заходи спрямовані на раннє виявлення і активне лікування патологій, що призводять до легеневої гіпертензії.

Related posts

Leave a Comment